Текст песни Александр Авагян - Марія Оранта
Александр Авагян - Марія Оранта слова песни
Александр Авагян
Дика темрява морочить листопад,
Затопила жовте золото землі.
Сиве срібло
розтіклося і зійшло,
Синім сяйвом
спалахнув і згас Дніпро.
Розірвала морок ранкова зоря —
Запалила на соборах куполи,
Гнівне сонце у стрільчатеє вікно
Буйний струмінь — промінь
в браму протягло.
Запалило, засвітило, розбіглось
полум`я то чистим,
золотим вогнем...
І раптом — очі...
Дивнії очі крізь тисячиріччя
затурбовано глянули зверху,
Розкриті долоні і між ними — очі...
Очі тривожні
тануть у серці,
Ллється у серце
кохання... без краю.
Дарує кохання Марія Оранта.
...................................
Розлітались вранці
сизі соколи,
Рознесли
вогонь по краплі
на крилах.
Так і я,
в яких краях,
в якій землі,
Де б не був
твоє кохання ніс,
як птах.
Пили коні
води Немана — ріки,
Все цвіло,
дурман
жахливо-чарівний.
Заморочила чаклунка лісова -
Незнайомая весна...
на чужині.
Захопила, закрутила, розплескала
з серця кохання.
Пустеє серце...
Пусте серце - серце без кохання,
Наче живе,
але як мертве.
Загублене листя — люди без кохання.
Але стечуть води
в сонячнім місті,
Ріднім краї,
святій Софії:
Дарує кохання всім Марія Оранта!