Текст песни Тартак - Понад Хмарами...
Тартак - Понад Хмарами... слова песни
Текст песни Тартак - Понад Хмарами...
Понад хмарами зорі парами розсипаються.Понад росами верби з лозами колихаються.Місяць світиться – світло сиплеться діамантами.Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами.Ти знаєш, як я за тобою сумую.Я не знаходжу собі місця –( )Вибігаю з дому, цілу ніч мандруюВулицями міста.Самотнього, як я, самотнього, як ти.Міста, що поєднало мене з тобою,Міста, що розлучило тебе зі мною.Я хотів би запитати – навіщо?Та замість відповіді тільки вітер свище…Десь там – у безлюдних провулках,Де лиш бродячі пси блукають,Шукаючи притулку,Шукаючи поживи.В них в очах давно нічого не жевріє,У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія.Їх нічого вже не гріє…Однак я знаю – на цих порожніх вулицях нічого не шукаю –Просто втікаю сам від себе.В своїй уяві знову йду до тебе,Тому що хочу поєднати дві розірвані частиниОдного цілого –Ніжного та сильного, чорного та білого.Можливо, я смішний,Можливо, я занадто романтичний,Такий однаково знайомий та однаково незвичний. Все просто – у моїй душі горить багаття!Але я хочу помовчати…Тепер ти маєш щось казати, Катя!Понад хмарами зорі парами розсипаються.Понад росами верби з лозами колихаються.Місяць світиться – світло сиплеться діамантами.Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами.А незабаром вийде сонце – я йому зрадію!Тому що кожний новий день дає мені нову надію На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш…Та поки що не можу зрозуміти я – куди ж?…Куди мені себе подіти доти, Коли відчую на устах своїх солодкий дотик?Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні?Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні?Коли мене в свої обійми забереш ти –Мене всього, без залишку, без решти?Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі,Своє тепло розлити у твоєму тілі?…А час іде… І скільки кроків ще мені зробити треба,Щоб ніч минула, зникла самотаІ я таки дійшов до тебе?Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще!Можливо, трошки легше…Можливо, значно важче…Ти потерпи… Я потерплю –Недовго вже чекати!Але я знову замовкаю…Тепер ти, Катя, маєш щось казати!Понад хмарами зорі парами розсипаються.Понад росами верби з лозами колихаються.Місяць світиться – світло сиплеться діамантами.Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами.