Текст песни Мертвий Півень - Ми Помрем Не В Парижі
Мертвий Півень - Ми Помрем Не В Парижі слова песни
Текст песни Мертвий Півень - Ми Помрем Не В Парижі
Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.За своєю душею простягнеш обличчя і руки,Але високо і недосяжно вона відліта.Залишається тільки вокзал на останнім пероні,Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.( )Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоніІ огидним солодким теплом наповзає на рот,Залишилась любов, але краще б її не було.В провінційній постелі я плакала доки стомилась,І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,Затихала, стихала банальна вокзальна весна.Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.Надто гірко ми плакали і ображали природу,Надто сильно любили коханців соромлячи тим,Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.Нам вони не дозволять померти в Парижі і водуПід мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.